Шиномонтаж

Маємо з родиною традицію - їздити у відпустки автівкою. Це дає можливість бути незалежними у виборі своїх маршрутів і зупинятися в будь-яких, цікавих нам, місцях, щоб ознайомитися з місцевими дивоглядами. Ми завчасно прокладаємо маршрути, ретельно їх плануємо (на скільки це можливо) і пертворюємо нудний пляжний відпочинок у динамічний тур Європою. Для цього придбали 7-містний мінівен Toyota Sienna. Ідеальне авто для тривалих подорожей! Наші японські друзі зробили просторий автомобіль з містким багажником, у який ми примудряємося запхати неабияку кількість сумок, валіз та всілякого «вкрай необхідного» мотлоху. Але, на користь такої місткості, виробникам довелося відмовитися від запасного колеса. Натомість на автівці стоять спеціальні шини, на яких можна доїхати навіть у пробитому стані. Така собі невелика втіха на випадок скрутної ситуації... Зазвичай нам щастило - і з колесами не було пригод. Але не цього разу. Проїхавши більше п‘яти тисяч кілометрів країнами Європи, під Одесою наше колесо не витримало. Не просто не витримало - його розірвало. Намагалися, згідно інструкції, «докотитися», але через десять метрів зрозуміли, що подальша mission impossible. Ситуація: запаски - немає, доїхати - неможливо, ми - посередині траси. Дякуючи гуглу, почали обдзвонювати по черзі шиномонтажки, починаючи з найближчої. З кожною новою відмовою (У нас немає машини; Ми не можемо; У нас пневматичний домкрат, а як ми його підключимо?) - відчай наростав. Перспектива залишитися на одеській об'їзній вганяла в смуток. Хто їздив біля Одеси в пік сезону, розуміє стан трафіку, і зрозуміє небажання людей заморочуватись їхати заторами комусь на допомогу за десяток кілометрів, втрачаючи свій час з незрозумілою перспективою. Але віра в людей і безвихідний стан змушували нас набирати нові номери. І, як це завжди буває, коли здається, що шансів немає, спокійний голос на іншому кінці дроту відновив вогник надії: «Где вы находитесь? Какой у вас размер и тип шины? Подождите минуту». А вже через тридцять хвилин приїхав наш рятівник Олег. Простий і надзвичайно спритний. Сказав, що наше колесо можна викинути, але він щось підшукає. Забрав його і, здавши задом назустіч руху триста мертів, як Шумахер, зник в провулку. Дуже відчувалося, що він перейнявся нашою ситуацією і намагався якнайшвидше допомогти. Коли через годину він знову з‘явився з-за повороту, уся родина стрибала від радощів - наче Довбик знову забив гол. Отже, усе скінчилося хепі-ендом. Найзворушлівіше те, що Олег і його колега Саша (той що не проігнорував сигнал SOS)не скористалися нашим становищем і назвали зовсім смішну суму за свою надзвичайно цінну для нас послугу. Ми, звісно, заплатили більше і дуже дуже-дуже йому дякували!