Олександрівська клінічна лікарня

Наша сімʼя щиро вдячна лікарю-хірургу Олександрівської клінічної лікарні Бику Павлу Леонідовичу за його золоті руки і чуйне ставлення до пацієнтів. При оперуванні у нашого сина-воїна рани на стегні лікар звернув увагу на рану на ключиці. Додатково вивчивши КТ, вирішив зробити операцію, під час якої біля лопатки було видалено кулю. Низький уклін Павлу Леонідовичу за його професіоналізм і добре серце❤️ Саме такими повинні бути сучасні лікарі - ініціативні, професійні і доброзичливі!

Моя сестра потрапила до цієї лікарні з підозрою на інфекційну хворобу. Протягом тижня, який вона провела тут, лікарі не тільки не виявили розвиток пневмонії у вкрай важкій формі, але і не забезпечили адекватне лікування, що призвело до її подальшої трагічної смерті. Ця смерть, спричинена повністю їхньою недбалістю та безвідповідальністю. Вони порушили довіру пацієнта та його родини, і це неприпустимо. Медичний персонал лікарні є повністю неспроможним та негідним своїх посад. Вони не тільки не забезпечили адекватний рівень догляду, але й не дозволили рідним відвідувати та турбуватись про пацієнтку у відділенні самостійно, підтверджуючи тим самим лише свою безжалісність. Я настійно рекомендую всім уникати цієї лікарні. А особливо інфекційного відділення. Бездушність та безвідповідальність працівників цієї лікарні призвели до непоправної трагедії, і вони повинні нести повну відповідальність за це.

Поділюся враженнями про наше перебування у відділенні неврології з інсультом у батька. Нам повезло із лікарем Тетяною Іванівною ЩУЛІПЕНКО, уважним та відповідальним фахівцем, їй величезна подяка за допомогу! Але молодший медперсонал (за невеличким виключенням) - це щось ганебне. В жодній лікарні Києва я не зустрічала такого хамського й байдужого відношення до пацієнтів. Не дати сніданок, не зробити призначені аналізи чи поставити не ту крапельницю це норма. Постіль міняла сама. Якщо наважився щось спитати, в кращому випадку не відповідають, у гіршому наоруть. Інсультник розлив чай - прибирай сам рачки. Ми виписались якомога швидше. І так, добиратись туди важко, дорога і сходи убиті, купити води чи щось необхідне ніде, несли все з собою. Було дуже соромно за центральну лікарню країни.

Хочу залишити відгук, саме, як лікар і колега, в першу чергу, та звернути увагу адміністрації на кричущий випадок ганебного відношення лікаря до пацієнта, за повної відсутності медичної етики, як такої, в Олександрівській лікарні, відділення урології. Пацієнт, військовий, рішенням ВЛК, за сукупністю травм, визнаний непридатним до несення служби. Переніс операцію травматологічного профілю в нашому медичному закладі, з подальшим проходженням реабілітації. Виникло загострення супутньої патології, де ми потребували виключити гостру ситуацію, та із супровідним епікризом, ургентним електронним направленням за програмою медичних гарантій, хворого було доправлено до урологічного відділення. Тільки через чотири години, з криками і образами, лікар Фурман О.В. почав займатися пацієнтом. Скажу одне, лікар, який заявляє пацієнту, хто б він не був, що тут не готель, дочці каже, що, буцімто, він подумав, що це безхатько, ще і не відмовляючись від своїх слів, потік грубіянства і приниження у бік пацієнта, який захищав Державу і цього лікаря, зокрема, не має морального права цим самим лікарем називатися.