КНП "Дитяча клінічна лікарня №7"

Перебування в цій лікарні закінчилось викликом поліції. Дуже боляче що наше суспільство до останнього тримається кігтями за радянський союз. Почалось все з того що ми звернулися по допомогу нашій 9-місячній дитині, тріщінка в голові. Нам сказали що треба залишитися в лікарні на три дні. Поклали в бокс, з собою нічого не було тому чоловік поїхав до дому збирати все необхідне, його не було години 4! Я з малою встати не можу, їсти нема що, іграшок нема, за цей час ніхто не зайшов. Я малу не могла заспокоїти , вирішила спитати може хоч маленька якась кімнатка для дітей є. На що отримала відповідь « Вам что тут частная клініка что бы тут еще и комната была» Дружненько посміялись з мене. Добре десь на поличках пильних з документами побачила купу іграшок, попросила пару дати. На наступний день знову з мене посміялись коли я спитала чи не буде для мене тарілки каші щоб молоко прибуло доки я чекаю на родичів. Виявилось що до року в них не кормлять , мам також. Ну ок, я знайшла кафе , поїла. В вечорі вже коли дитина втомилась сидіти на одному місці вирішили прогулятися трошки в коридорі на ходунках, пішли в гості до ще однієї маленької дитини щоб вони разом трохи посміялись. В коридорі стояли всі з кімнат і спілкувались між собою. Побачили що їде каталка з дитиною. Всі дружньо відійшли, я забрала малу, все ок. Але до мене повернулись і коли я з дитиною була на руках медсестра почала на мене кричати щоб я пішла кудись до себе в відділення, це тільки потім мені пояснили що я не у себе, до цього я навіть не знала що я не в себе на территорії. Так орали що мала почала плакати, я нервувати, кричали що вона наїде на мою дитину, та помре та отримає ще купу травм до тих що в неї є. Почала мене штовхати, і весь цей час дитина на руках. А кричала тільки на мене бо вона знала що я не з їх відділення. Було відчуття ступору, болю. Я не зрозуміла спочатку взагалі за що на мене кричать. Вислухала ще купу образ але на саму роботу. Мене вже так трясло що я викликала поліцію, бо вважаю що такі люди не можуть працювати з дітьми. В неї є вибір не працювати якщо вона так ненавидить людей, та не зважає на дітей. Чи це проблема системи яка доводить їх до такого стану, я не знаю. Боляче бачити що наша країна занепадає саме через системи які не намагаються мінятися, бути людяними. Це лікарня для діточок, вона не може асоціюватися з місцем де на тебе кричать, роблять боляче, і не піклуються про те щоб дитині хочаб трохи було затишно. Про те що я кормлю грудью взагалі вже мовчу, після такого стресу дай Бог щоб молоко не зникло. Була вимушена поїхати до дому, бо якщо я стрессую , погано дитині:((