Вінницька Реберня

Був перший і останній раз. Почнемо з хорошого. Місце, атмосфера, є в цьому певний вайб, але на цьому хороше і закінчується. Погане. Замовили: «Ребра в темному пиві», «Стейк з телятини під соусом пармезан». Почнемо зі стейку, не розумію чого його так назвали, тому що це дві відбивні між якими начинка з сиру та томату. Мʼясо було сухе, вигляд не привабливий. Тепер до ребер. Ребра були на смак кращі ніж стейк, але деякі шматочки були на стільки жорсткі, що їх не можна було прожувати. Ну і обслуговування. Меню принесли швидко, за стіл посадили, замовлення принесли швидко. На питання чому мʼясо так сухе, мені відповіли: «Це через раз, залежить від шефа». Одразу виникло питання: платити теж через раз? Ну і фінал, ми чекали офіціанта близько 40 хвилин, за цей час до нас ні разу не підійшов офіціант прибрати брудні тарілки. Хоча за ці 40 хвилин не одноразово натискалась кнопка виклику персоналу. Після 40 хвилин втомились чекати і вже пішли до входу там просити чек. Місце популярне, але воно того не вартує, не раджу!

Дуже класний заклад. Багато посадкових місць. Оригінальний інтер'єр у стилі стім панк. В меню широкий вибір страв. Досить швидкий і приємний персонал. Кухня смачна. Ребра ніжні і дуже смачні! Ціни середні. Формат закладу, вихід до води, гондола, на якій можна покататись - це просто окремий вид мистецтва) Як гостя міста Вінниця, була цим вражена) Рекомендую для відвідування)

Дійсно єдиний заклад у Вінниці на воді, але ця перевага фактично ніяк не використовується на практиці:) Можливо, 10% від потенціалу, а може і менше. Головна особливість закладу — експозиція гарних робіт в стилі стімпанк, яка за своїм розміром та якістю є найкращою у Вінниці. Тобто Вінницька Реберня — це музей стімпанку, де можна поїсти:) Локація на набережній Південного Бугу — безумовний плюс, але дістатися туди на авто вже проблематично, найкращий варіант — пішки. Якщо є час та бажання на прогулянку — гарна ідея, а якщо ні?) Сам заклад ділиться логічно на 2 зони — літню та зимову. Проблеми є в обох. Зимова зона максимально наповнена атмосферою, стіни прикрашені стімпанк-витворами і взагалі все в ній чудово, але взагалі немає переваги розсташування біля Бугу. Тобто таке приміщення могло бути будь-де. Літня зона набагато більш простора, але фактично складається з тентованої пластиковою плівкою тераси, що трохи захищає від сонця, але додає парникового ефекту повітрю. Та і краєвиди через плівку не такі самі, як без. Тобто переваг розміщення на воді мінімум. Є пристань, по якій можна прогулятися, поки готується замовлення, але в цьому плані сама набережна куди краще. Знову ж таки, пристань Реберні прикрашена роботами з металу, а біля самої пристані висаджені водяні лілеї) Виглядають дуже гарно. Щодо сервісу, то він доволі хорошого рівня і жодних проблем в обслуговуванні не виникло. Їжа смачна, але вау-ефекта теж не викликає. Це значно краще, ніж в Колибі над Бугом, але уступає топовим м'ясним закладам Вінниці. М'яса на тонких ребрах відверто небагато, але і жиру теж:) Спеціально на ребра йти сюди не став би, а от якщо по дорозі, то чому ні?

З плюсів локація на воді, багато посадочних місць, красиві лілії на воді, вутки плавають поряд, дуже цікавий паперовий сет під їжу (з історією Вінниці та закладу). Але...меблі старі та зламані. Посуд брудний, стакани липкі. Столи не миються. М'ясо (шашлик) м'яке та соковите, але мені воно мало якийсь додатковий неприємний запах. В овочевій нарізці (строката тарілка) був порізаний гіркий огірок. Відвідувачі тут тупо "бухають"... атмосфера, нууу "гендель". Було багато п'яних чоловіків. Кому це все подобається welcome. Чесно, після того як вийшли було якось бридко. Це був перший та останній раз, коли ми сюди прийшли