СЗШ №34 ім. Маркіяна Шашкевича

Я навчалась у цій школі з 1-го до 9-го класу. І чим дорослішою я стаю, тим більше я усвідомлюю, що всі роки навчання у цьому закладі були для мене справжнім пеклом. З 1-го по 3-й клас у нас була красний керівник "Руслана Олексіївна", яка дозволяла собі практикувати нестандартні радянські методи виховання. Якщо я не правильно виводила літеру або не правильно відповідала на питання, мене били. Не лише мене, але й усіх учнів у моєму класі. Одного разу вона сказала, "така гарна, але така дурна" дитині, дитині, якій було 7 років. Туалетний папір, мило та всі необхідні базові речі у нас появлялися лише тоді, коли приходили перевірки. В один із таких днів нам сказали сидіти рівно, як роботи, не сміятись, не бігати. Але ми діти і нам хотілося пожартувати на перерві, я вибігла у коридор, в той час, коли там була перевірка, так як ми з моїм однокласником грались. За це я заплатила своїм волоссям. Руслана Олексіївна поставила мене перед усім класом та тягала за моє волосся, хочу нагадати, що мені було близько 7-ми років. З надією на краще, я закінчила 4-й клас і надіюсь, що в старшій школі мене очікують вчителі, які мене підтримують, але ні (скоріше, не всі). Оксана Омелянівна - вчителька з математики. Вона не била дітей, але відверто називала їх дурними, якщо вони не знали математики і зовсім не хотіла допомагати дітям, яким потрібна була допомога, була надзвичайно зверхньою. Хочу звернути вашу увагу на справді хороших вчителів, її звали Юлія Феліксівна, вона була моєю класною керівницею. Вона була надзвичайно емпатичною і завжди старалась знайти з нами спільну мову. Це лише у двох словах те, що коїлось за стінами цієї школи. В цілому, булінг зі всіх сторін і зі сторони дорослих і дітей. Але їдальня була не поганим місцем. Жінки, які там працювали, просто неймовірні і смачно готують. Але в час, коли я там навчалась, порція їжі для була занадто маленька, навіть для дитини приблизно 12-13 років.