Школа Радості

Чудова школа! Донька радіє, коли закінчуються канікули, бо нарешті піде до школи! Як не важко догодити тінейджерам, - та Школі Радості це вдається. Творчі вечори, навчальні проєкти, екскурсії, книжкові ярмарки, шкільні п'єси, спільні походи в Карпати, майстерки і TED- виступи - це неповний перелік того, що робить навчання у Школі Радості незабутнім досвідом. Дуже цінним для нашої родини є те, що школа є спільнотою ціннісно близьких людей, місцем, що об'єднує родини. У постійній взаємодії вчителів, батьків і дітей формується те середовище, частиною якого хочеться бути.

Найкраща школа з тих, де вчились мої діти. Сімейна тепла атмосфера, дуже особистісний підхід до кожної дитини і родини. Баланс між академічним навантаженням, активностями, проектами, прогулянками. Мої діти вже не в цій школі, але нещодавно їздили в похід Карпатами разом з ними. До сих пір є відчуття великої родини і дуже особливого мікроклімату всередині школи.

Якщо ви шукаєте середовище, де будуть чути, підтримувати і допомагати розвиватися вашій дитині, то вам сюди. Мені, як мамі Тіма (в 'Школі Радості' з 3х років, з садочку) вибір педагогічних підходів, вихователів, а тепер і вчителів був і є дуже важливим. Оскільки чималу частину свого часу син проводить в освітньому закладі, вважаю, є дуже важливим з ким він дорослійшає і як, хто допомагає відкривати світ і набувати корисних життєвих навичок. Дуже подобається дружня атмосфера, яка панує і в школі, і серед батьків і є у батьків з колективом школи. Дуже подобається батьківська залученість у шкільні процеси. Чимало є 'разом-з-дитиною' викликів для нас, дорослих, і всі вони цікаві в реалізації. І мова не про зібрати жолуді і листячко й зробити аплікацію, все надто серйознійше)) Подобаються проектні дні, коли діти мандрують до музеїв і на досліди життя пташок, що мешкають неподалік. Адже не тільки освіта важлива, а й соціальні навички також, зацікавленність у навколишньому, у тому, що відбувається всередині і ззовні. Втім, освіта аж нітрохи не кульгає при цьому, бачу рівень, на який піднявся мій малий за ці два роки, чую про вступи учнів нашої школи до державних престижних навчальних закладів (що для мене теж важливо). А ще мені подобається, що лазити по деревах на перерві це - норм, колупатися в піску, землі - вперед! Бо це теж про розвиток і про підходи. І що, до речі, прогулянки щоденні і за будь якої погоди. Дитина ввечері має бути замазурена і задоволена! І це про мого майже щодня)) А ще Тім залюбки встає ранком в школу. Це єдине, що може підняти мого 'совуню', бажання іти до школи, 'Школи Радості')) Отже, 'велкам в клуб', як то кажуть, якщо вам теж все це ок і класс! Буду рада познайомитись))