School №170

Велике спасибі 170 школі за мою нестабільну психіку, за любов до будь-якої їжі, так як картопля не падаюча з тарілки коли її перевертають через час стає делікатесом, хоча прилавковий з піцами, сирними паличками та персика в 👍 Спасибі Тетяні Борисівні яка стояла за нас «горою» (але це голосно сказано, тому що ця гора падала побачивши будь-якого вчителя зі словами «їх треба зрозуміти, адже вони старші за вас і теж люди» стаючи повністю на їхній бік, зовсім не звертаючи уваги на те, як по-Скотському вони до нас ставилися (але це ставитися не до всіх вчителів)). Ставлення Тараса Петровича до дівчат дивує, адже вчителю 60 з копійками, повинен розуміти, що дівчаткам у підлітковому віці може не подобається те, коли до них підходять придбаючи за талію і кажуть «залишися після уроків, я тебе відшлепую» або у зв'язку з поганою опалювальністю школи Коли хочеш накинути на себе куртку, від нього ж прилітає «тобі холодно? Подивися на мене і тобі стане спекотно». Ірина Анатоліївна так само встигла відзначитися, показавши своє свинське ставлення до учнів. Ірина Василівна Строкань встигла виділитися своєю острахом старшокласників і тим, що спокійно може вдарити учня лінійкою, папкою з документами та іншим. Все що можна сказати, це справді велике спасибі Рябець Діні Геогріївні за те, що виховала нас НОРМАЛЬНИМИ, постійно підтримувала на відміну від класного керівника і завжди приходила на допомогу. Також дякую вчителю географії Оксані Анатоліївні Шамаєвій за те, що практично повністю замінила класного керівника. Відчуття що з усього учительського колективу це єдина адекватна людина, яка не з'їдена совком, завжди допомагаючи, пояснюючи свій предмет.