Міська дитяча лікарня

Порада: якщо вам педіатр (та і взагалі лікар) каже, що не займається психологією - це вже причина змінити лікаря. Лікувати тіло не можливо, не лікуючи душу. Тіло це не порожній механізм, у якому ломаються гвинтики. В людині все на багато складніше й глибше. І коли болить душа - хворіє тіло, коли тілу болить - на душі з'являються шрами. Одне без другого окремо не може існувати. І мені дуже сумно за колег лікарів, які не розуміють цих речей, а значить і основну задачу лікаря. Бо назначити пігулки може кожен. А от увімкнути мізки і бути людиною - ні. Я в розпачі. Добре, що та страшна жінка не наш педіатр (наша була у відпустці).😞 Те саме стосується таких фраз, які лікар ніколи не має казати паціенту, а тим більш мамі маленької дитини, щонайменше не розглянувши ситуацію комплексно і всебічно: - це все ваше погане виховання/ви погана мама/ ви робите не так - навіть не спитавши, як саме я роблю? - він має їсти/спати/ серти по графіку (кожні три години/ тільки у своєму ліжечку/ у горщик з семи місяців) - міжнародні протоколи вооз у допомогу; - то ви недогледіли (універсальна відповідь на будь-яке питання); - я займаюсь тільки хворобами (тут одразу фейспалм, бо почуто від рядового педіатра у поліклініці, я такого гонору навіть від нейрохірургів не чула;); - діти нічого не пам'ятають (коли розповіла, що дитина пару разів падала з дивану - те, що такі моменти безслідно не проходять не залежно від віку, годі й казати); - давайте навчіть мене (лікар таке паціенту взагалі не має казати у жодному разі; будь-який тиск лікарем на людину, яка прийшла за порадою - не припустимий).😠 Це все я почула сьогодні. Ім'я лікаря не знаю - пішли до неї, бо наша була у відпустці. Сучасними протоколами вооз і доказовою медициною тут навіть не пахне. Деонтологія нижче плінтуса. Мені сумно, що серед моїх колег є такі жахливі люди. Я би радила начальству оновити склад педіатрів молодими спеціалістами, вільними від совкових настанов і протоколів. З того часу у медицині забагато всього змінилося...

Сімейний лікар Буйволова І.В. - Навіть лікарем назвати важко! Людина абсолютно не виконує своїх прямих обов'язків. Будете хворі або потребуватиме консультації, або з хворою дитиною по запису - сидіти вам під дверима години 3 в очікуванні прийому, телефонний дзвінок ігнорує. Вічно незадоволена, розсіяна, на будь-яке запитання шукає очима відповідь у медсестри ... Неможливо ні додзвонитися, ні достукатися. Загалом бережіться 20 кабінету як вогню.