Мадагаскар

Наше знайомство почалося ще 5 років назад, коли наша старша кішка, яка тобі була ще кошеням, захворіла на панлейкопенію. З 5 клінік, до яких ми звертались, допомогли нам тільки в Мадагаскарі і вона вижила. Лікарі нам стали вже як рідні, адже спасали життя наших принцес не один раз за ці роки. Разом з цією клінікою ми пережили і панлейкопенію, і звичайне отруєння, піометру, епілепсію у молодшої кішки, панкреатит. Лікар Марʼяна наш топ-лікар і кішки її дуже люблять. Загалом персонал дуже чуйний і терплячий. Терпіли і дикі воплі зі злістю коли обрізали кігті, і кусь у щоку від малої пережили. Кожен раз на рецепшині вислуховуємо купу компліментів які в нас красуні дівчатка) Єдине на що хочу звернути увагу - лікар-чоловік (вибачайте, не запамʼятала як його звуть). Якось потрапили на нього, коли у нашої молодшої треба було взяти аналізи. Вона сильно виривалася (як і завжди) і він вирішив вдягти на неї закритий намордник. Я боялася, бо у Елі епілепсія і не знала як вона на це відреагує. Він сказав що все буде добре і вдягнув. Кішка почала втрачати свідомість. То дуже виривалась, а потім різко обмʼякла. Щоб він зняв з неї намордник довелося ледь не кричати на нього. Великої необхідності в тому не було, адже дівчата лікарі ніколи його не одягали і обходилися без нього, хоч з нашими дівчатами дійсно буває складнувато. Але до інших працівників лише велика вдячність та низький уклін.

Маю що розповісти про це місце, та перш за все за людей які тут працюють. Наше знайомство бере свій початок під час повномастштабної війни, коли в Києві ніхто не працював, а в нас помирала Собацюра, і Мадагаскар виявився єдиним місцем хто приймав тварин…УСІХ. ЦІЛОДОБОВО. БЕЗ УСІЛЯКИХ Питань. Першого візиту мені було достатньо щоб зрозуміти які круті люди тут працюють. Ми побачили десятки, якщо не сотні волонтерських кліток з врятованими тваринами яких покинули хазяї тікаючи від війни, котики,собачки постраждалі від обстрілів і т.д були буквально всюди і їх усіх рятували лікарі які ні на годину не покинули свого робочого місця. В той день вони «врятували» нашу «гаражну» собаку з Ентеритом, хоча ми знали наскільки це важко. Після цього, нажаль, ми тут були неодноразово і кожен раз нам допомагають і лікують «безхозних» собацюр як своїх рідних. Тож персонал «Мадагаскару» нам став практично як сімʼя. Я, і чотирьохлапі їм максимально вдячні за їх віддану роботу.

Дуже люблю цю клініку, тільки сюди і приходимо. Чуйні, чудові люди. Адміністратор Марина всю душу в тварин вкладає, кожного обійме, кожному поспівчуваж, я навіть не знаю, звідки сили на спвґівпереживання болю, як свого, ця золота людина бере. Це дійсно любов до тварин і підтримують знедолених, без допомоги волонтерів, тихо, самі, без допомоги волонтерів. Лікарі, ті що давно у них працюють, професійні, досвідчені, фахові. Ніколи не бачила , щоб до них ходив хтось сваритись, чи хтось там був незадоволений. Тому такі критично-негативні віддгуки не уявляю хто пише... Я відвідую їх 5 років, лікую 4 ох котів. Звісно, до них приносять тварин, часто оікованих іншими, добре що беруть, і виправляють, якщо не пізно. А є люди, ось на днях спростервгала, які хочуть провідного фахівця з операції зняти, щоб той її собачці нігті підстриг, коли їм кажуть, що ця процедура під силу усім, хто вільний, відчувають незадоволення , бо їм би ще порадитись, лікарі ж чуйні, все кажуть без плати, по дружбіз, деякі нарцисично люди тим користуються і якщо спеціаліс не може, відмовляє, або адмін пропонує іншого, то здивають його на адміна, але адмін завжди привітний, і вдячний. Дякую, вам бережіть себе! Рекомендую вам друзям і знайомим, однозначно кращі!!!

Не приводьте сюди своїх улюбленців. 23.05.2023 тут загубили мою собаку (англійський кокер-спаніель). Привів на просту процедуру - видалення зубного каменю. Зі слів адміністратора собака злякалась уколу снодійного, необхідного для проведення процедури, і вискочила з клініки на вулицю, так як всі двері були у клініці навстіж. Мені зателефонували, щоб я прибув в клініку і допоміг спіймати. Але яке було моє здивування, що як тільки я вийшов із дому, моя собака, сама, здолавши майже 5 км невідомої території (ми там були вперше), бігла мені на зустріч. Диво, що вона знайшла дорогу у невідомому районі, диво, що її не збило авто, так як не уявляю навіть як вона перебігала проспект Івасюка, диво що ми не розминулися, коли я вирушив за нею. Коли я прибув у клініку за повідком, весь персонал, крім адміністратора, стояв аморфний під клінікою в курилці, нікому собака була не цікава, ніхто її навіть не намагався знайти. Пізніше адніністратор, яка скоріше за все сама шукала собаку, зателефонувала, вибачилась, що так вийшло. Добре, що в решті все скінчилось добре, але фінал міг бути зовсім інший. Не рекомендую цю клініку.