єдине, що заважає мені вчитися, це отримана мною освіта.
зараз трошки претензія не до школи, а до існуючої системи освіти. вона абсолютно не готує до дорослого життя, в дітей насильно пхають абсолютно непотрібні їм знання, а потім вимагають від них чогось набагато більшого. профорієнтації жодної. твої унікальні здібності помирають у школі, в якій ти не мож…
Читати повністюЗгорнути відгук
єдине, що заважає мені вчитися, це отримана мною освіта.
зараз трошки претензія не до школи, а до існуючої системи освіти. вона абсолютно не готує до дорослого життя, в дітей насильно пхають абсолютно непотрібні їм знання, а потім вимагають від них чогось набагато більшого. профорієнтації жодної. твої унікальні здібності помирають у школі, в якій ти не можеш повноцінно розвивати себе як особистість, адже система робить всіх однаковими, під копірку, бо так зручно державі. державі потрібні недалекодумаючі люди, які тільки те й можуть, що беззаперечно виконувати накази. в школі тебе ламають, всі чхати хочуть на твої проблеми, навіть якщо ти трошки вирізняється серед інших вважай що тебе затоптали. маса. маса все вирішує. а масою керують. досить лірики, перейдемо до школи
жадібність. нас вчать з самого дитинства ділитися з друзями, не бути жадібним, бути чесним з оточуючими, але нам забувають сказати, що ніхто не дає гарантій, що з тобою будуть поводитися так само. за ці роки у школі розумієш, що тобі ніхто не довіряє і довіряти теж нікому не можна. більшість вчителів(не всі) тобі не дадуть можливості показати себе з іншої, гарної, сторони, варто тобі трохи напружитися над якимось предметом і показати гарний результат - тобі не повірять, не повірять що ти на щось здатний, що ти чогось вартий, тебе ще більше розмажуть і скажуть, що маєш наглість списувати не на свою оцінку. ти відчуваєш себе спуштошено. ти ніхто.
визнавати свої помилки неприємно. іноді навіть дуже соромно. але це нормальна практика, так роблять люди, які чесні перед собою. в цій гімназії вчителя не знають про це, вони радше вкажуть на неіснуючу помилку будь-кого, ніж знайдуть сили визнати перед усіма свою помилку. хоча визнаючи свої помилки ми стаємо сильніші, ми думаємо про те, що робити, щоб стати кращими. але так вважають далеко не всі.
про доброту і людяність. вчителя не люблять розбиратися у ситуації цілком, вони роблять висновки дивлячись на ситуацію лише з власної точки зору. яку сторону вони обрали - та і є істинною. іноді їм мабуть навіть подобається виставляти дітей на сміховисько перед іншими. вони забувають що діти такі самі як і вчителі і мають права на помилки.
про радянський союз. запитайте зараз себе, чи часто ви кричите на ваших колег по роботі ? чи вдома на батька, мати, дружину, чоловіка ? сподіваюсь, що не дуже. дуже бентежить питання, хто дав право кричати на дітей ? і я зараз кажу не про ситуацію коли цілий клас невгамовний і з цим складно(хоча насправді цілком легко і можливо) впоратися , а коли вчителя ставлять себе на кілька сходинок вище учня і дозволяють зриватися на ньому, випускати пару. вони не працюють на свій авторитет, вони просто випускають пару на учнях. та ситуація яка складається змушує замислитися над тим, що по суті чим ти старший тим ти розумніший, чи це не абсурд ? тобі не дадуть вільно висловлювати свою думку, на тебе гаркнуть, скажуть "поживёшь с моё - поймёшь" і "хто ти такий щоб так зі мною розмовляти". з спілкуванням на рівних дуже туго.
в цій школі насправді є дуже багато плюсів, деякі вчителі просто дійсно своїм прикладом показували типи людей, на яких хотілося рівняти. до яких хотілося ходити на уроки і спілкуватися поза межами школи. в плані затишності то тут безперечно за весь період мого навчання можна було бачити наскільки комфортніше ставало у школі. якість викладання тут теж була непогана, місцями цілком навіть дуже якісна, але це мабуть суто об'єктивна думка.
в цілому, підсумовуючи, я описала проблеми мабуть всіх шкіл, просто спираючись на досвід, здобутий тут. гімназія дійсно має велике майбутнє, але треба працювати і досить сильно, особливо над якісними характеристика вчителів, треба вміти ставити на місце людей, які дійсно зазналися, але школа навчила боятися наслідків і вирощує покоління терпил. сподіваюсь, ця ситуація виправиться. хочу лише побажати удачі, працюйте над собою і скоро ви помітите, як змінюється світ навколо нас.
